Відділ культури і туризму Кегичівської районної державної адміністрації
Валентина Олександрівна народилась в 1941 році. Дитина війни. Лихі воєнні роки. Приходилось не легко. Закінчила Ленінську середню школу, потім училище. Отримала спеціальність майстра - закройщика, стала працювати в Чапаєвській швейній майстерні. В своєму рідному селищі зустріла свою другу половинку, вийшла заміж. Має двох дітей, внука. З дитинства захоплюється літературою, любов до якої пронесла через усе життя. До цього часу багато читає, а поезію любить понад усе. І уже в зрілому віці стала пробувати своє перо, з під якого виходять дуже ліричні, співочі вірші, інколи з присмаком радості і любові, інколи з присмаком смутку, гіркоти, якщо згадує матір, пише про воєнні роки. Вона активна учасниця художньої самодіяльності, часто декламує свої вірші на концертах, на зустрічах з ветеранами Великої Вітчизняної війни. Добра, ввічлива, щира, розумна і мудра – така вона, поетеса селища Чапаєво.
КРАЮ МІЙ РІДНИЙ
Іще з дитинства мене вчили батько й мати
Любити свою землю, свій квітучий край,
Бо хіба ж можна Батьківщину вибирати
На цій землі я буду жити і тут мій край.
І хоч красою дивовижною вражає нас Венеція,
Мені ж миліше тихий плескіт джерельця.
Не манять нас красою ні Італія, ні Греція
Любов до краю рідного у серці пронесемо до кінця
Народ переживає зараз труднощі великі
Та все нове виборюється працею, умом.
Звичайно, що за 20 років, ще не потечуть молочні ріки
Тож треба працювати й земля віддячить нам добром
Та ще, щоб, як було раніше, всі заводи працювали,
Щоб стиглим колосом стелилися поля,
Щоб молодь за границями роботу не шукала
Бо тут її родина, тут її земля.
Ми, українці, любимо свою країну,
Її родючі землі, ріки і ліси.
Її культуру, мову, пісню солов’їну,
Столицю Київ – місто надзвичайної краси
Я щиро вірю у твою щасливу зірку, Україно,
Хай житом – долею цвіте в людей життя.
Звеличують тебе в піснях, моя ти нене рідна.
Пророчу я тобі щасливе майбуття!
ВЕТЕРАНАМ ІІ-Й МИРОВОЙ
И снова зацвели тюльпаны
Их алый цвет, как будто капли крови на земле
Пусть говорят, что время лечит раны
Такое не забудут ветераны и в городе, в поселке и селе.
Да разве можно с памяти стереть
Окопы, бомбы, дым пожарищ
Когда бессильно, плача по-мужски, смотреть
Как умирает верный твой товариш.
И разве может брат забыть
Как в танке он горел, и чудом жив остался,
Как говорится всем смертям назло – остался жить,
Чтобы за Родину свою сражаться.
Откуда у солдата брались мужество и сила,
Да просто знали, надо защищать родимый край,
А смерть безжалостно почти 5 лет людей косила,
Чтобы собрать свой страшный урожай
Будь проклята война! Стонала мать,
Взвалив на плечи непомерную для сердца ношу
И до последних дней своих не перестала ждать,
Чтоб постучал в окно ее сынок Алеша.
И в этот светлый день хотим мы пожелать:
Чтобы спокойно, мирно, без болезней жили,
Чтобы тепло, внимание, да слово доброе могло Вас согревать Великим подвигом солдата Вы это заслужили!
Збірка віршів
"Поетичні перлини Кегичівщини"
