Галина Йосипівна народилась у 1949 році в селі Андріївка Кегичівського району. Пройшла звичайний для нас життєвий шлях: школа, технікум, за освітою бухгалтер. Більшу частину свого життя провела у Кегичівці, тут зустріла своє кохання, створила сім’ю, народила сина Сергія та доньку Оксану, а тепер вже має онуків. Все життя працювала, ветеран праці. Та в житті її було надзвичайне захоплення: художня самодіяльність та поезія. Ми пам’ятаємо час, коли в Кегичівському будинку культури звучав її дзвінкий і красивий голос, приносячи людям радість і задоволення. Вона була учасником різних конкурсів, оглядів художньої самодіяльності, як у районі, так і в області.
Свої вірші Галина Йосипівна друкувала у газетах «Наш край», «Машиностроитель». У квітні 2010 року захищала честь району в конкурсі «Вічне слово Кобзаря», де потрапила у четвірку кращих. Вона частий гість в Андріївській школі, зустрічається з молоддю, передає свій багатий життєвий досвід. Поезія Галини Йосипівни по справжньому жіночна, сповнена любові до людей та до рідного краю, кожне слово іде від самого серця, від душі.
Збірка віршів
"Поетичні перлини Кегичівщини"
Кегичівко, знаменні в нас дати
Тобі сто, а мені п’ятдесят
Повінчала нас доля всесила,
Золоте у нас нині весілля.
Кегичівко, кохана моя
Усім серцем люблю тебе я,
Ти і щастя і доля моя,
Найдорожча, священна Земля.
Тут і радість кохання зазнала,
І в роботі я успіхи мала,
І співала і вірші писала,
На усе ви мене надихали.
Кегичани, хороші мої
З вами радість моя і жалі,
З вами щастя і доля моя,
Тим живу, що потрібна вам я.
Тут усе мені рідне і миле,
І у цілому світі єдине,
Не шукаю я кращої долі,
В ріднім краї лиш бути в пригоді.
Кегичівщино, мила моя,
Усім серцем люблю тебе я,
Тут і щастя і доля моя,
Найдорожча священна земля.
Скільки гарних є місць на землі,
Уявити не можу собі
Ні життя, ні роботи й дозвілля,
Я без тебе свята моя, рідна.
Кегичівко, кохана моя,
Усім серцем люблю тебе я,
Ти і щастя і доля моя,
Найдорожча, священна Земля.
Все неначе плануєш чудово,
І здається все збудеться, справдиться,
А життя нам диктує по своєму,
Доля, та взагалі насміхається.
І не жалує добрих, простих,
Хто так сам терени продирає,
Навіть Бог помагає лиш тим,
Хто по трупах вершин досягає.
КЕГИЧІВКО КОХАНА МОЯ