Народилась Галина Михайлівна у 1949 році в селі Рояківка, що на Кегичівщіні, в сім’ї сільського працівника. Навчалась у Кегичівській середній школі, була здібною і талановитою ученицею. Потім вступила до Харківського державного університету ім.. Горького, де вивчала фізику і астрономію.
Після закінчення вузу повернулась додому і зв’язала своє життя з Кегичівською школою, де викладала фізику і астрономію. Створила сім’ю, народила сина і доньку, має онуків.
Захоплення поезією у неї зі шкільних років. Поезія Галини Михайлівни проста, як хліб на столі, спечений мамою, як вода у лісовій криниці, як сонечко, що заглядає у вранішнє вікно. Багато віршів присвятила Галина Михайлівна своєму рідному краю, бо нема нічого кращого за нього. Тут ти народився, живеш, поряд з тобою батьки, друзі, прості люди. Вірші Галини Михайлівни – це роздуми про зміст життя, про рідний край, гімн вічній красоті природи, міркування про людину як частину чогось великого, цілого.
Збірка віршів
"Поетичні перлини Кегичівщини"
МОЯ РОЯКІВКА
Мила моя Рояківка,
Тихе мале село,
Щедрого поля маківка,
Сонця живе тепло.
Сходять вузенькою стежкою,
Що поверта до води,
Вплетені в землю мережкою
Наші дитячі сліди…
Рідна земля натруджена,
Й через десятки літ
Завжди я входжу збуджена
В чистий дитинства світ…
Роси рясні діамантами
В травах зелених цвітуть,
Ранки ясними світанками
Дні за собою ведуть.
Сонце і пестить, і милує,
Ніжить усе й зігріва,
І з віковічною силою
В колос життя налива.
Ночі зливаються з вічністю
В тихій поверхні ставків…
Зорі, ваші величності,
Скільки ж вам тисяч віків?
Де ще в безоднях зоряних
Серцю миліше щось є?
Спить, спочиває зморене
Рідне село моє.
Сильне ти працею дружньою
Чесних, простих трударів,
Славне ти силою мужньою
Рідних моїх земляків.
Мила моя Рояківка,
Скільки б років не спливло,
Щедрого поля маківка,
Вічне моє село.
***
Хочеш, ніч подарую тобі,
Вкриту трепетно-ніжними зорями,
З трав пахучих у щемній журбі
Тишу цю над лугами просторими?
Я це все подарую тобі.
Будем слухати в тиші п’янкій
Тільки коників щедре дзюрчання,
Ти і я разом будемо в ній,
Тільки ми та ще наше кохання.
Золотаву доріжку з води
Встелить Місяць, закоханий в Землю,
Нас поманить: "підходьте сюди,
Тут відкрите для вас потаємне."
Ми підійдемо вдвох до води
Купол неба в безодні глибин,
Всесвіт, сповнений світом любові…
Одне ціле із двох половин,
Одне ціле і ми із тобою.
Все тепло від гарячих долонь
Я віддам в твої стомленні руки,
Щоб сердець наших чистий вогонь
Не бентежили більше розлуки.
Цей сердець наших чистий вогонь.